•14 •жовтня• 2014•
14 жовтня за
новим стилем - свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі,
Святої Покрови. «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду - льодом, а
дівчат - шлюбним вінцем». В українських селах і досьогодні дотримуються давньої
народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку
Пилипівки - пора наймасовіших шлюбів в Україні.
На Покрову
упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з Півдня дув низовий вітер,
зима буде теплою, якщо дув вітер із Півночі - холодною, із Заходу - сніжною.
Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на
Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то
його не буде і в листопаді.
Цікаво, що в
народі зберіглося повір’я , що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили:
«Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря - добром».
Свято
Покрови було введено у християнство в 10 столітті і має під собою чи то
легенду, чи то подію, яка відбулася в Царгороді. Місто було оточене чужинцями,
і Божа Мати начебто покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній
службі у Влахерській церкві. Це побачив святий Андрій: пiд церковним склепiнням
з’явилася Пресвята Богородица в оточеннi ангелiв, пророкiв i апостолiв і
накрила своїм омофором православних християн. Це було провістям перемоги. Так і
сталося: невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили населення від
нападників.
Очевидно,
цей сюжет і прислужився тому, що для козаків свято Покрови було найбільшим і
найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана.
Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали
своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої
Покрови. В козацькій думі про Самійла Кішку співається:
А срібло-золото на три частини паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали, На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали -
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.
Відомий дослідник звичаїв українського
народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році
козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої
Богородиці.
Козаки
настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто
відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й
козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір
свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.
Отже
сьогодні Покрова - це свято не тільки народне і релігійне, а й національне.